Департамент цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної держадміністрації

    Це яскравий приклад служіння медицині

    Григорій Максим’як,  головний лікар Рівненського обласного протипухлинного центруЛілія Курушина, заступник головного лікаря з хірургічної роботиНаталія Цекот, головна медична сестра гінекологічного відділеннялікар онколог – гінеколог Рівненського обласного протипухлинного центру Ірина Сергіївна Новоселова

    1 жовтня відзначає 70 – річчя лікар онколог – гінеколог Рівненського обласного протипухлинного центру Ірина Сергіївна Новоселова.

    ” Ми зробимо так, як каже Варвара Олексіївна”

    Лікар онколог – гінеколог Рівненського обласного протипухлинного центру Ірини Новоселова з  немедичної родини. Тому  бажання стати лікарем не виникло із обговорень вдома складних медичних ситуацій на роботі. Водночас зерно майбутньої професії, що стала долею, визріло все – таки у сім’ї. “ У моїх батьків завжди була повага до лікарів та вчителів,- пригадує Ірина Сергіївна. - Цьому вони навчали і нас, дітей. У мене була дуже хороша перша вчителька Варвара Олексіївна у Рівненській ЗОШ № 3. Якось я прийшла зі школи та щось бубню про себе, ну словом,  невдоволена і настанови вчительки виконувати не хочу. А тато каже:” Ми зробимо так, як каже Варвара Олексіївна”. Така ж повага у сім’ї була і до лікарів”.

    Їх тоді у повоєнному Рівному було не так і багато. Так , наприкінці  1949 та на початку 1950 років у місті працювало лише 103 лікаря та удвічі більше фельдшерів та медсестер. Люди у білих халатах користувалися неабиякою шаною. Тоді й у дівчини народилась амбітна мрія стати лікарем. З першого разу стати студенткою медичного вишу дівчині не вдалося. Пропрацювавши рік на підприємстві, Ірина знову складає вступні іспити  до Чернівецького державного медичного інституту (зараз ред.- Буковинський державний медичний університет). Цього разу фортуна їй усміхається.

    Промайнули роки навчання, інтернатури і зі стін вишу вийшла дипломована акушер – гінеколог.

    “Під час навчальної  практики  нас водили на пологи. Приємно було, коли бачиш як всі  радіють з того, що народилася дитина. Яке це щастя ! Всі радіють, навіть студенти радіють ! Уявляєте, дитинка! І я хотіла потрапити на роботу у пологовий будинок. Але так склалося, що місця у пологовому будинку тоді не знайшлося,-“пригадує Ірина Сергіївна.

    У Рівному у 1965 році було введено в експлуатацію новий пологовий будинок. У ньому було 125 ліжок з жіночою консультацією на вулиці Міцкевича. Проте щорічно у місті приймали понад 4 тисячі пологів. Тому необхідно було розширювати приміщення акушерських відділень, відкривати гінекологічний корпус у пологовому. Але тодішнє керівництво шукало лікарів вже з досвідом.

    Трапилось так, що Ірину Новоселову скерували до онкології. Слово “рак’’ тоді викликало острах. В обласному онкологічному диспансері, що розташувався у приміщенні колишньої земської лікарні, що у селі Тютьковичі дівчина знайшла своє перше місце роботи. Сподівалась, тимчасове. Але, як відомо, немає нічого більш постійного, ніж тимчасове.

     

    Розпочалися трудові будні, що тривають й до сьогодні

    Так у серпні 1978 року випускниця медінституту стала до роботи. Тодішній колектив був надзвичайно дружній, а от приміщення (колишня земська лікарня, збудована  у 1898 році), у якому довелося працювати кілька десятків років, мало неприємне враження.

    Вже за керівництва головного лікаря обласного онкодиспансеру Григорія Івановича Максим’яка у квітні 2001 року було введено в експлуатацію перший корпус нового онкодиспансеру. Туди й було переміщено у тому числі й гінекологічне відділення на 30 ліжок.

    Нашу розмову з Іриною Сергіївною неодноразово переривали телефонні дзвінки. Пацієнти консультувались, цікавились прийомом. Лікарка вловила мій допитливий погляд.

    -              Так, хворих більшає. Раніше були профогляди раз на рік.  Обстежували жінок, виявляли передракову патологію або доброякісні процеси. Завдяки цьому мали менше онкопатологій. А зараз дуже багато занедбаних випадків, - каже Новоселова.

    -              Якщо жінку нічого не турбує, то чи треба звертатись до лікаря ? – не заспокоююсь я.

    -              Треба, щоб раз на рік жінка проходила огляд гінеколога навіть якщо вважає, що її “нічого не турбує”. Є патологія шийки матки передракова, яку можна виявити до того як буде  онкопатологія.  Пролікувати і тоді не буде проблем. Під час профоглядів можна виявити доброякісні процеси, передракові процеси і тоді буде менше патології.

    -              Ірино Сергіївно, а що треба робити аби зберегти своє жіноче здоров’я ?

    -              Обов’язково звертатись раз на рік до лікаря – гінеколога. У результаті буде проведено огляд пацієнта, цитологічне дослідження шийки матки та УЗД малого тазу.

    Ірина Сергіївна Новоселова успішно діагностує  злоякісні та доброякісні пухлини жіночих статевих органів. Це відбувається  на підставі зібраного онкологічного анамнезу та діагностичних ендоскопічних обстежень: гістероскопії, кольпоскопії, цистоскопії, ректоскопії. Вона збагатила медичну практику низкою оперативних методик. Зокрема,  вперше - у тодішньому  ще диспансері - з командою асистентів почала робити конізацію шийки матки. Започаткувала у свій час в лікувальному закладі екстирпацію матки – операція, націлена на її видалення разом із нижнім відділом – шийкою.

    -              У вас золоті руки, Ірино Сергіївно, - намагаюсь зробити комплімент.

    -              Головне аби жінки вчасно звертались до лікарів, а мені головне  мати хороших асистентів. А якби не хороші асистенти, “капець би цьому хірургу” ( жартує). Як може один хірург зробити операцію ? Якщо хороша бригада, а у нас добре злагоджені та спрацьовані бригади – то й буде успіх. І тут не головне чи руки будуть золоті чи платинові, - пояснює лікар гінеколог – онколог.

    -              То чим лікар – онколог - гінеколог  відрізняється від лікаря гінеколога?- продовжую далі інтерв’ю.

    -              Ой, (глибоко зітхає) моральними переживаннями. Гінеколог дивиться за вагітною жінкою, спостерігає за нею. А онколог – це завжди важко, дуже важко,- веде далі пані Новоселова. - Ми не бездушні. Мій батько був вояка, тримав дисципліну і нас так навчив. Ви пропонуєте ходити за хворим, гладити по руці і плакати разом з ним? Це не вихід з положення. Треба рятувати, лікувати, надавати меддопомогу людині.

     

    Багата професійним досвідом

    Понад сорок років багатющого медичного стажу. Ірина Сергіївна завжди відкрита до роботи та до людей. І коли працювала завідувачкою гінекологічним відділенням, і лікарем – гінекологом – онкологом.

     

    “Я передаю свій досвід, багато навчила лікарів у жіночих консультаціях. Я не тримала досвід у собі. Хочеш вміти ?  Будь ласка. Не можна ж одягнути на себе ковпака, проводити прийом і нікому нічого не розповідати. Це не реально”,- як завжди з почуттям гумору веде далі лікарка.

             Чи є життя поза роботою

     

    На сон у Ірини Сергіївни залишається обмаль часу. Пацієнти телефонують, пишуть їй через соцмережі повсякчас. За всіх болить душа, усім хочеться допомогти.

    Однак  увечері вона полюбляє взяти до рук історичну книгу чи почитати детектив. “Зараз стільки відкривається історичної правди, про яку ми нічого не знали. І це цікаво,”- пояснює книголюбка. А удосвіта жайворонок, як зізнається про себе пані Новоселова, знову сяде за кермо своєї автівки і гайда на улюблену роботу.

    “ Я щаслива людина. Я все життя любила роботу. Робота і хворі у мене на першому плані,”- каже лікарка.

                 Багато жінок впізнає її на вулиці та вітається

    Буває так, що  доньки приходять на прийом і з вдячністю передають щирі побажання від прооперованих  Іриною Сергіївною мам. Кажуть: “Мама за ваше здоров’я  ставить свічку в церкві”. І так стає тепло на душі.

    А може на краще, що у далекому 78-ому у пологовому не було вакансії ?!

     

    Григорій Максим’як,  головний лікар Рівненського обласного протипухлинного центру, Заслужений

    лікар України, член правління Національної асоціації

    онкологів України

    -              Про Ірину Сергіївну можна говорити багато. Це яскравий приклад служіння медицині.

    У трудовій книжці один запис  - онкодиспансер. Мінялись назви установи, її посади, але місце роботи було одне. Все своє життя вона присвятила роботі  з онкологічно хворими жінками. Надзвичайно вправний хірург. Специфічний та достатньо жорсткий хірург. Вольова жінка. Але таким хірург і повинен бути. Я дивувався, як у неї, у жінки, вистачає сили зробити 3 – 4 онкологічні операції на день. А онкооперації – це важкі та складні операції. А після того ще їхати на дачу та займатися побутовими справами.

    І зараз, в ювілейний вік вона в операційній спокійно працює і у деяких моментах може дати фору молодшим хірургам.

    Скористатися її досвідом, а досвід величезний, очевидно, це наш святий обов’язок. Це буде величезна повага до її праці та її здобутків.

    Ірину Сергіївну знають та поважають лікарі в Україні. Її шанують як практикуючого лікаря. У медицині багато теоретиків, але от не кожен з них може стати до операційного стола. Вона практикуючий  лікар високого класу. Найвищого класу !

    На цих “стовпах” тримається наука та наш Рівненський обласний протипухлинний центр .

    Наталія Цекот, головна медична сестра гінекологічного відділення

    Я прийшла на роботу, коли Ірині Сергіївні було 38 років. Працювала санітаркою. Ми з нею разом пропрацювали 32 роки. Вона була моїм першим вчителем, наставником. Я працювала та вчилася на медичну сестру. Зараз я старша медсестра у відділенні гінекології. Про Ірину Сергіївну  можна багато розповідати. Вона  організована, енергійна, все у неї в порядку.

    Лілія Курушина, заступник головного лікаря з

    хірургічної роботи

    Ірина Сергіївна – це приклад тих лікарів, котрі віддані медицині. Адже, щоб стати хорошим лікарем, треба любити свою роботу.

    Ірина Сергіївна приходить на роботу набагато раніше, ніж за трудовим розпорядком: коли сонце встає, а йде з роботи, коли сонце заходить.

    Вона ніколи не відмовляє пацієнтам у жодній послузі, у жодній консультації. Вона приходить і в суботу, і в неділю на роботу.

    Прикладом того, що її цінують як лікаря, є те, що пацієнти як ходили до неї довгою вервечкою, так і попри її вік ходять донині.

    Коли я почала працювати у протипухлинному центрі, то наші кабінети були поруч. Заходячи у цей спільний коридор  я бачила від 70 до 90 жінок, мені ставало страшно. Як людина за день може прийняти стільки пацієнтів ! Вона приймала до останньої хворої. Зараз цей потік у неї не зменшився. Її пацієнти як любили, так і люблять. Колеги її теж люблять та поважають.

    Вона надзвичайно деонтологічно поводиться з пацієнтами. Я ніколи не бачила, щоб вона підвищувала голос на когось. Так, вона жорстка, бо рішення треба приймати інколи за секунди. Але в  операційній вона тактовна та  спокійна.

    Молодому поколінню, яке зараз приходить,  є чому повчитися у Ірини Сергіївни.

    АЛЛА СИЩУК